Дорогий читачу, можливо, ти сьогодні вже втомився від «меча» постійної відповідальності. У твоїй голові кубляться думки про роботу, їжу, одяг, стосунки з родичами, сусідами, пунктуальність та необхідність зробити те чи інше. А може тобі дошкуляє ще й така думка: «що про мене подумають інші?». Все це не особливість сьогодення, з такими тривогами боролися люди всіх поколінь. Нам хотілося б позбутися цих думок, цієї постійної відповідальності. І дитина Божа, яка вірить у всемогутність і турботу свого Отця, завжди нагадує собі слова Господа Ісуса: «Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно» (Матвія 6:31-32).
Так, дійсно, щира довіра Господу з простою щоденною працею позбавляє нас від журби і страху, викликаних життєвими турботами. Але є одна відповідальність, якої, на мій погляд, нам не можна позбутися. Це необхідність виховання власних дітей. І цю турботу не можна відкинути чи перекласти на Бога.
Ми, батьки, зобов’язані виховувати нашу дитину до часу, коли вона самостійно створить свою сім’ю і прийме свою власну відповідальність. Про це Господь говорить нам у своєму Слові: «І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Повт. Закону 6:6-7), а також у Новому Заповіті: «…батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» (Еф.6:4)
Чому ж виховання дітей – це так важливо?
По-перше, річ у тім, що йдеться не просто про формування гарних манер чи рис характеру дитини, але насамперед про її духовне відродження та спасіння. А це дуже відповідальна місія, до якої батьки мають докладати усіх зусиль.
По-друге, вищезгадані біблійні тексти (а також і багато інших), чітко говорять, що саме на батьків Господь покладає відповідальність за виховання власних дітей. Діти можуть вчитися у якихось добрих і гарних наставників, священників чи педагогів. Але за кінцевий результат відповідають все одно батьки. Тільки нас має хвилювати питання, якою людиною виросте мій син чи донька, чи буде він (вона) щиро віруючим та благочестивим? Зрозуміло, що лише сам Господь може відродити людину до вічного життя та сформувати в її душі образ Ісуса Христа, але ми, як батьки, маємо зробити свою частину цієї важливої справи.
По-третє, ми добре розуміємо, що дитина перебуває під нашим авторитетом лише до свого повноліття. А це досить короткий час, який так швидко минає! До того ж є певні «складні» періоди, коли дитина дорослішає і може ставити під сумнів авторитет батьків. Отже, нам треба мудро користуватися часом, поки дитина довіряє нам та слухає наші настанови. «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Прип.22:6).
Слова з книги Повторення Закону: «будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш», означають, що процес виховання є цілодобовим. Його не можна відкласти «на потім» чи «поставити на паузу», як будь-яку іншу справу. Щодня потрібно знаходити будь-який можливий момент та спосіб, щоб навчити, показати та провести свою дитину по правильному шляху.
Також, книга Приповістей вчить нас, що правильне виховання настільки важливе, що для нього можна (і навіть треба) застосовувати різку: «Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою» (Прип.29:15).
Іще одним аргументом щодо важливості правильного християнського виховання дітей є той благословенний плід, яке воно приносить. Знову ж таки, згадаймо, що каже Біблія: «Син мудрий потіха для батька, а син нерозумний то смуток для неньки його» (Прип. 10:1). «Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним» (Прип. 23:24).
Отже, найбільша радість для батьків – бачити побожне та благословенне Господом життя своїх дітей. Хоча в процесі виховання можуть виникати всілякі труднощі, тривоги та переживання, я впевнений, що сумлінні щоденні старання батьків з Божою допомогою принесуть у підсумку гарний результат. Тоді добре навчені та наставлені діти повернуться до вас лицем і щиро подякують, а ви подякуєте Богові.
Нехай же Господь рясно благословить усіх батьків у вихованні діток!