Війна триває у нашій країні вже більше ніж півроку, і багато хто втомився вже від усіх цих подій. Після перегляду новин складається враження, ніби немає закінчення війни й перемоги не видно. Можливо, хтось уже до цього всього звик, пристосувався і не хоче помічати, що йде війна!
Особисто я і багато хлопців та дівчат, які стоять на захисті країни, хотіли б закінчення цієї страшної війни. Інколи повертаєшся з важких боїв, а дехто із тих, з ким ти йшов, назад уже не повернулися... Дуже важко відновитися самому та знайти духовних сил, щоб сказати хлопцям якесь добре слово підбадьорення. Можливо, хтось "у тилу" втомився від війни чи від життєвих негараздів і не знає, де шукати підтримку. То скажу, де її шукаю я, коли говорити немає сил і ніщо не заспокоює...
Я радий, що взяв із собою невелику синеньку книжечку Євангелії, і вона зі мною в усіх боях! Коли є можливість, саме там шукаю спокій і підтримку; то є живе Боже Слово, яке мене підбадьорює тут і дає сил вірити й рухатись далі. Хоч як важко не було б, я вірю, що скоро усе скінчиться і ми повернемося додому.
Ось Слово з Євангелії від Луки, яке надихнуло мене нещодавно: "А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?..." (Луки 18:7-8)
Прочитавши цю притчу з першого вірша, я почав зі всією, можливо, для когось наївною, довірою, не втомлюючись, звертатися до Бога у молитвах про перемогу і закінчення війни.
Ми втомилися від війни, але давайте не втомлюватись турбувати Бога своїми молитвами!!!
Дякую і вам, брати та сестри, за молитви, хто згадує за нас. Ваша підтримка дуже відчутна. Молімося, і так переможемо!