Я впевнений, що кожен пастор, диякон чи інший служитель досліджує Святе Письмо та розмірковує над питанням – що таке «служіння» та як правильно його виконувати згідно волі Господньої. Ось деякі мої думки з цього приводу.
В загальному розумінні, служіння – це задоволення потреб іншої людини, яке викликане любов’ю до неї. Бог створив людину зі здібністю та потребою догоджати один одному. Тобто служити можна не лише у церкві, але й у своїй родині, робочому колективі та інших місцях. На жаль, гріх перетворив нас у великих егоїстів. І тепер, коли людина хоче зробити щось добре для іншого, вона інколи робить це, переслідуючи свій власний інтерес.
Наприклад батьки, з великої любові до своїх дітей так сильно опікуються ними, що виховують розпещених егоїстів, нездатних приймати самостійні рішення. Або ж настирливо втручаються із порадами та вказівками у життя дорослих дітей, які вже мають свої сім’ї. Натомість Біблія вчить нас: «Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою» (Прип.29:15), а також «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом» (Буття 2:24).
Отже, перед кожним із нас стає виклик – навчитися служити іншим саме так, як цього бажає Господь. Я вважаю, що досягнути цього можна лише маючи тісні взаємини з Отцем Небесним. В сучасному метушливому світі християнину вкрай важливо знаходити час для спілкування з Богом - особистої молитви та дослідження Слова Божого. Через це Дух Святий буде преображати наш характер та змінювати стосунки з ближніми. Тоді ми зможемо побачити потреби та людей, яким дійсно необхідна наша допомога. А Божа любов, що наповнить наше серце, буде виливатися у непожадливу і нелицемірну любов до ближнього, та справжнє християнське служіння.
Нехай благословить нас у цьому Господь!