Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що одним із розповсюджених визначень слова молитва є "розмова з Богом". Але, на жаль, не завжди це духовне спілкування дійсно є достатньо приємним для нашого Творця. Говорячи про те, що Господь - наш Батько, іноді ми схожі на надокучливих дітей, які чимось незадоволені та постійно щось просять. Як правильно молитися та про основні складові розмови з Богом мова йшла на молодіжно-жіночому спілкуванні в суботу, 9 червня. Своїми думками поділилися сестри з різних церков міста, які роз'яснили в лекціях про важливість та необхідність кожної з складових молитви.
Навряд чи Господу буде приємно, якщо наша молитва не матиме хвали. Прославити Небесного Отця можна не лише словами, наше поклоніння може виражатися просто емоціями захвату чи навіть слізьми, будь-то сльози радості чи горя. Варто лише спробувати розпочати хвалити нашого Господа та серце наповнюватиметься новими відчуттями та словами. Звісно, ми зможемо більше хвалити Бога, чим більше ми пізнаємо Його. Хвала - це стан серця чи навіть крик у серці (Пс. 144:1).
Як ще наповнити своє серце радістю? Відповідь нескладна: не забувайте про вдячність! Здається, так просто дякувати, але так важко це проявити, коли нас оточують життєві проблеми чи хвороби. Не потрібно забувати, що вдячність веде до задоволення та дарує мир, який так необхідний нашому серцю. Якщо замислитися глибше, то обов'язково на думку спаде безліч речей, ситуацій, обставин, за які ми повинні дякувати Господу (1 Сол. 5:17,18).
Не менш важливою складовою молитви є сповідання. Часто ми помиляємось, коли в своїй молитві просимо Господа про прощення гріхів, не називаючи останніх. Якщо дійсно заглянути правді в очі, усвідомити свою провину, то виникає необхідність у щоденному прощенні багатьох думок і вчинків. Але, говорячи про те, що Господь прощає гріхи, потрібно не лише забути власні прогріхи, але й провини інших людей, що часто чомусь турбують і нас (1 Ів. 1:9, Пс. 50).
Мабуть, найлегше, що може бути в молитві це - прохання. Не зовсім так, адже й просити теж потрібно вчитися. Наші прохання завжди повинні бути узгоджені з Божою волею та бути дійсно Його думками та проханнями. Чим більше ми будемо шукати Бога, тим більше Він відкриє нам Свою волю та бажання. Просити — не значить вимолювати та вимагати, а - узгоджувати це лише з волею Творця (Мат. 21:22, 1 Ів. 5:14).
Головне, не захопитись проханнями, проявляючи егоїзм, і згадати в молитві про заступництво (ходатайство - рос.). Чудові приклади молитви заступництва ми знаходимо на сторінках Біблії в житті Авраама та Моїсея. Молячись за своїх рідних, дітей, друзів, ми зможемо просити Божого благословіння на подальше життя близьких нам людей. Так само, як нашим заступником є Ісус Христос, так і ми можемо стати подібними для тих людей, за яких прохатимемо заступитися (1 Ів. 2:1).