В неділю, 9 жовтня 2022 року, на ранковому богослужінні наша церква відзначала День пастора. Пастори отримали привітання, подарунки та молитви. Відеозапис поздоровлення можна подивитися тут: https://youtu.be/AHJ3sGVulV8?t=3137
Сім причин шанувати пастора
За визначенням словника української мови, пошана – це почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей особистості.
Пошана – основа добрих взаємовідносин в церкві і в суспільстві. Апостол Петро настановляє: «Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте…» (1 Пет. 2:17). Бог настановляє царів, щоб вони керували державами, забезпечуючи мирне життя громадян (1 Тим 2:2), а пастори покликані Ним для служіння Церкві, щоб розвивати та збудовувати її (Еф 4:12). Люди, які посвятили своє життя, для служіння Божому народові достойні великої поваги і пошани. Для цього є наступні причини:
1. Пастор – член церкви
Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним. Бо тіло не є один член, а багато… І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться. І ви тіло Христове, а зосібна ви члени! (1 Кор. 12:13-14, 26-27)
Всі члени церкви хочуть любові і поваги до себе. Приємно, коли в церкві панує атмосфера сімейності, де люди цікавляться, переживають і допомагають один одному. Найбільше очікувань в людей, звісно, від пастора. Всі хочуть, щоб пастор підійшов до них, потиснув руку, поспілкувався, сказав настільки вони цінні для нього і церкви. І пастор справді має це робити. Однак, варто розуміти, що виконуючи пасторське служіння, він при цьому також залишається членом церкви, тому так само, як і всі, заслуговує уваги, визнання і пошани до себе з боку тих, кому служить.
2. Пастор – ставленик Божий
І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів… (Еф 4:11)
Цей текст нагадує нам, що ніхто з людей не стає пастором сам по собі, без Божої волі на те. Коли церква обирає людину на це служіння, Бог направляє і контролює цей вибір. Він приводить до служіння тих людей, які найбільше підходять для виконання Його планів в окремій помісній церкві, навіть якщо цей вибір не до кінця зрозумілий для людей. Усвідомлюючи, що пастор – ставленик і помазаник Божий, церква повинна віддавати йому належну честь і пошану відповідно до його статусу, як людині Божій, всебічно допомагаючи і підтримуючи його, щоб він був ефективний в своєму служінні.
3. Пастор – архітектор помісної церкви
Благаємо ж, браття, ми вас, шануйте тих, що працюють між вами, і в вас старшинують у Господі (1 Сол. 5:12), щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового (Еф. 4:12).
Настановляючи пасторів, Бог доручає їм керівну роль в церкві – старшинувати, головувати. Пастор формує бачення церкви, створює атмосферу, збирає і розвиває команду служителів, визначає ключові напрямки служінь. Він представляє церкву перед суспільством і несе за неї відповідальність, як перед Богом, так і перед державою. Пастор стоїть на сторожі авторитету церкви, а церква відповідно повинна піднімати і підтримувати авторитет свого пастора. Велика ноша відповідальності покладена Богом на пастора і той, факт, що він вірно виконує своє служіння – вагома причина для того, щоб підійти до пастора і подякувати йому за працю, висловити йому свою підтримку і довіру, запропонувати допомогу.
4. Пастор – піклувальник про людські душі
Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. (Євр. 13:17)
Через те, що люди в церкві бачать в основному публічне служіння пастора, їм здається що він непогано влаштував своє життя. Виглядає так, вся його праця полягає в тому, щоб проводити зібрання і виступати з проповідями, вінчати і хоронити людей. Мало хто задумується про невидиму сторону пасторського служіння – турботу про людські душі. А пастори витрачають години часу, щоб підготувати 45-хвилинну проповідь, потрібну для збудування церкви, вони вкладають себе в інших людей, розвиваючи їхній потенціал, вони доступні 24/7, щоб вирішувати проблеми членів церкви: консультувати в духовних питаннях, молитися за них, настановляти слабих у вірі, вирішувати побутові і духовні конфлікти, спасати сім’ї, відвідувати хворих… Пастори виконують це служіння, жертвуючи власними сім’ями, здоров’ям, а то й коштами. Кожен член церкви повинен розуміти, що в його житті може прийти момент, коли він особисто потребуватиме персонального служіння пастора.
Ми з глибокою повагою і вдячністю ставимося до спеціалістів, які допомагають нам вирішувати фізичні потреби і дбають про наше здоров’я. Настільки більшої пошани заслуговують пастори – служителі, що стоять на варті нашої душі! Їхня турбота має не тимчасовий, а вічний афект!
5. Пастор – проповідник Слова Божого
А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці. Бо каже Писання: Не в’яжи рота волові, що молотить, та: Вартий працівник своєї нагороди. (1 Тим 5:17)
Проповідь Слова Божого – основний обов’язок пастора. Це результат його наполегливої праці, глибокого спілкування з Богом через вивчення біблійного тексту. Він отримує відкриття від Бога і передає його церкві, попередньо приготувавши його таким чином, щоб біблійна істина була актуальною і застосовною до сьогодення. Він забезпечує голодні душі слухачів здоровою і смачною їжею, яка не лише підтримує їхнє духовне життя, але й сприяє духовному зростанню. Проповідь Слова настільки почесне служіння, що апостол Павло закликає віддавати таким людям подвійну честь. Пастор для церкви, як годувальник для сім’ї. Добра проповідь сказана ним не може бути оцінена нижче, як вишукана страва в дорогому ресторані. Якщо люди поважають і шанують ресторанних шеф-поварів, то церква тим більше має шанувати своїх пасторів, які насичують живою їжею від Бога їхні душі і, за словами Павла, має не лише дякувати пастору за його проповіді, але й бути готова платити за це.
6. Пастор – воїн Ісуса на передовій
Апостол Павло звертається до молодого Тимофія з таким закликом: «А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса! (2 Тим 2:3). Цей текст нагадує, що пастор – перший ворог і головна мішень диявола. Він старається всякими способами атакувати служителя Божого, спокушувати, зневажати, заважати в служінні. Апостол Павло пише про себе наступне: «Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам». (1Сол.2:18)
Для ворога Божого важливо відвести від істини всіх віруючих, але головні удари він спрямовує на пасторів, бо розуміє, що ослабивши їх, він ослабить всю церкву. Пастор знаходиться на передовій в цій війні. Він не має куди заховатися, а повинен стояти в проломі за церкву, захищаючи і себе, і дітей Божих від ворожих нападів. І він буде битися до кінця, як би важко не було, скільки б ран йому не наніс ворог. Пастор здобуде перемогу. Всі духовні перемоги пастора приносять благословення для церкви. Тому, церква повинна шанувати свого пастора, як воїна, який собою захищає її і молитися, щоб Бог давав йому багато мудрості і духовної сили.
7. Пастор – взірець для наслідування
Читачам Біблії добре відомі слова апостола Павла: «Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, хто поводиться так, як маєте ви за взір нас» (Фил 3:17).
Пастор, якого вибирає Бог – людина вірна Йому і благочестива. Він живе так, як проповідує. Він має серце Бога і наслідує Ісуса Христа в характері, думках і поведінці. В його присутності не комфортно почувають себе всі, хто чинить гріх, а всі хто служить Христу отримують мотивацію робити це краще.
Церква є відображенням свого пастора. У цьому зіпсованому світі, який диктує свої стандарти, дуже важливо мати взірець життя по Слову Божому і це прекрасно, що поруч є пастори на яких можна рівнятися, які можуть стати наставниками в благочесті. Добрий приклад надихає і викликає повагу.
Пастор настановлений Богом в своєму служінні буде активно підносити авторитет Ісуса Христа і Його Слова. Він ніколи не буде робити акцент на собі, важливості і труднощах свого служіння, власних заслугах чи потребах. Відповідальність членів церкви полягає не в тому, щоб критикувати пасторів і вимагати в них більшого, ніж вони роблять, а в тому, аби слухати своїх наставників, допомагати їм у служінні та з вдячністю підбадьорювати їх в нелегкій праці для слави Божої. Люди, які виявляють належну пошану пастору, шанують самого Бога, який настановив його на служіння.
Джерело: https://www.baptyst.com/7-prychyn-shanuvaty-pastora/