Принципи християнського служіння

Ми віримо, що Ісус Христос збудував на нашій землі Свою Церкву (Мт 16:18). Церква є:

  • Дім Божий (Євр. 3:6), храм (Еф. 2:21), оселя Бога на землі (Еф. 2:22). Характерним для Церкви як будівлі є міцність, чистота та порядок (1Кор. 14:33-40);
  • Народ Божий (Єз. 34:31; Ін 10:11; 1Пет. 2:9-10). Характерним для Церкви як на­роду є дисципліна (Ін 10:5) і зростання (Ін 17:20);
  • Тіло Христа (1Кор. 12:12-31; Кол. 2:19; Еф. 1:21-22). Характерним для Церкви як тіла є єдність (Ін 17:21), здоров'я (Титу 1:13) і ріст (Еф. 4:13; Кол. 2:19);
  • Наречена Христа (2Кор. 11:2; Еф. 5:27). Характерними для Церкви як для нареченої є покора (Еф. 5:24), приготування (Об. 19:7) і очіку­вання (Мт 25:6,13).
  • Стовп і підвалина правди (1Тим. 3:15). Характерним для Церкви як стовпа і підвалини правди є збереження, ствердження та проголо­шення у світі Божої Правди.


Для досягнення цих важливих цілей, для виконан­ня цієї багатогранної праці Бог запровадив у Церкві Свій божественний порядок і ставить Своїх служи­телів.

Служителі Церкві

Ми визнаємо, що Господь ставить на служіння у Церкві відповідних служителів (Еф. 4:11-12; 1Кор. 12:28):

Пасторів (пресвітерів)

Господь посилає «бажання служіння» (1Тим. 3:1) та відповідні дари (1Тим. 3:2-7). Церква, визнаючи їх, на основі вимог Слова Божого вибирає для служіння. Після успішного випробування (1Тим. 3:10), терміном до одного року, вони посвячуються на служіння через молитву церкви і покладання рук старших служителів за принципом «більший меншого благословляє» (Євр. 7:7).

До кола прав і обов'язків пастора (пресвітера) входить:

  • виконувати священнодії (хрещення, Вечерю Гос­подню, молитви над молодими, що вступають у шлюб, над дітьми, молитву з єлеєпомазанням над хворими, похорон, рукопокладення, посвячення домів молитви та інше);
  • навчати здорової науки (Титу 2:1)
  • дисциплінувати (2Тим. 4:2-4);
  • пильнувати і пасти (Дії 20:28);
  • підтримувати немічних (Дії 20:35);
  • піклуватися про кожного (1Сол. 2:7 );
  • подавати церкві взірець (1Пет. 5:2-3; 1Тим. 4:12 );
  • головувати на членських зібраннях і виконувати їхні рішення (Дії 15:7, 13).


Зразком для кожного пастора у його служінні у Церкві є Ісус Христос — Пастир Добрий (Ін 10:11; 13:15,17; Євр. 12:2; 1Пет. 5:4).

дияконів

яких обирає Церква з-поміж братів (Дії 6:3), осо­бисті якості яких відповідають вимогам Святого Писання (Дії 6:3; 1Тим. 3:8-12). Після успішного закін­чення випробування (1Тим. 3:10) служителі звершують у Церкві молитву посвячення із покладанням рук (Дії 6:6).

Служіння диякона (за визначенням апостолів — Дії 6:2) — це служіння «при столах»:

  • «стіл матеріальних потреб» передбачає:
    • збирання добровільних пожертвувань (1Кор. 16:1-4);
    • роздавання щоденних потреб (Дії 4:35);
    • турбота про вдів, сиріт, хворих (Гал. 6:10).
  • «стіл Вечері Господньої»
    • готувати хліб і вино та накривати стіл (Лк 22:8-9);
    • допомагати пастору у звершенні Спомину у Церкві, розносячи хліб і вино;
    • звершувати Спомин по домівках;
    • за дорученням пресвітера церкви звершувати інші духовні треби.

учителів (проповідників)

Проповідники та вчителі — це власне ті люди, які покликані проповідувати і навчати на богослужіннях (1Тим. 4:13; 2Тим. 4:2). Вони повинні бути обізнані у вченні Святого Писання (2Тим. 3:15) і самі тримати­ся здорової науки (1Тим. 4:16 ).

Що ж стосується євангельської чистоти їхніх повчань, вони знаходяться у повній залежності від братерської ради та всієї церкви (Мт 7:15; Кол. 2:8; 1Ін 4:1; Об. 2:2).

У випадку відхилення проповідника від євангель­ського вчення, він повинен бути відсторонений від служіння (Гал. 1:8; Рим. 16:17-18; 1Тим. 6:3-5).

благовісників (місіонерів)

Для виконання духовної праці у Своїй Церкві Христос ставить пасторів, дияконів, вчителів (пропо­відників). А для виконання духовної праці поза Церквою — поширення Царства Божого до «краю землі» Христос посилає Своїх послів — благовісників (місіонерів) — Ін 20:21.

Істинних місіонерів колись і сьогодні:

  • кличе Господь через Церкву: «Відділіть Мені Варнаву та Савла на справу, до якої покликав Я їх!» (Дії 13:1-2);
  • посилає Церква з постом, молитвою та благословінням (Дії 13:3);
  • веде Дух Святий: «Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли...» (Дії 13:4);
  • закінчивши справу, повертаються до Церкви, «звідки були благодаті Божій віддані на діло...» (Дії 14:26);
  • звітують Церкві «... як багато вчинив Господь із ними і що відкрив двері віри поганам» (Дії 14:27);


Отже, правдиві Христові місіонери завжди посилають­ся Церквою з постом і молитвою, працюють із благословенням церкви і для церкви або ж для відкрит­тя нової церкви.

Права та обов'язки членів Церкви

Права:

Ми визнаємо, що кожен член Церкви Христової має певні права:

  • брати участь у Вечері Господній — «Це робіть на Спомин про Мене» — Лк 22:19-20;
  • любити за прикладом Ісуса Христа — «Я власне життя віддаю... Ніхто в мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його...» — Ін 10:17-18; 17:19;
  • брати участь у членських зібраннях;
  • бути обраним на служіння — «виберіть з-поміж себе...» — Дії 6:3;
  • духовно зростати — «ростіть у благодаті та пізнанні Господа...» — 2Пет. 3:18;
  • бути дітьми Божими — «дано владу дітьми Бо­жими статися...» — Ін 1:12-13; 1н 3:1-2;
  • вірити і страждати — «бо вчинено вам... не тіль­ки вірувати в Нього, але і страждати за Нього» Фил. 1:29.


Обов'язки:

Ми визнаємо, що на кожного члена Церкви покладаються певні обов'язки:

  • читати Слово Боже: «Дослідіть-но Писання» — Ін 5:39;
  • щиро, нелицемірно любити один одного: «Лю­біть один одного...» – Ін 13:34-35; 1Ін 4:7; 1Пет. 1:22. Це любов – як обов'язок;
  • молитися: «Просіть, і дано буде вам» – Лк 11:9; Мт 18:19;
  • жити інтересами Церкви: «Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!» Рим. 12:15;
  • відвідувати зібрання: «Не залишаймо збору сво­го» – Євр. 10:25;
  • брати участь у матеріальному служінні: «Бе­ріть участь у потребах святих» – Рим. 12:13;
  • виконувати заповіді Господні: «...заповіді Мої зберігайте» – Ін 14:15;
  • служити один одному: «Служіть один одному тим даром, якого отримав» — 1Пет. 4:10; Гал. 6:2;
  • жити згідно з Христовим Євангелієм: «Нехай світить ваше світло перед людьми...» – Мт 5:16; Фил. 1:27; Еф. 5:2.8; Кол. 4:5; 1Пет. 2:12;
  • поважати служителів: «..Нехай будуть наді­лені подвійною честю...» — 1Тим. 5:17;
  • акуратно вести особисте життя: «Поводьтеся так, як поводився Він» — 1Ін 2:6;
  • смиренно приймати докори, настанови, пока­рання: «Слухайтеся ваших наставників і коріться їм...» — Євр. 13:17; 1Пет. 5:5.

Церковна дисципліна

Ми визнаємо, що церковна дисципліна базується на трьох підвалинах:

Виховання

«...Щоб знав, як поводитись у Божому домі...» — 1Тим. 3:15.

Досягається :

  • проповідями «Проповідуй Слово» — 2Тим. 4:2; 2Тим. 3:16-17;
  • виховними бесідами «Допоминайся вчасно-невчас­но" — 2Тим. 4:2;
  • навчанням «Наказуй оце та навчай!" — 1Тим.4:11-13.


Упорядкування

«...Напоумляйте непорядних, потішайте малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть! " — 1Сол. 5:14.

Засоби:

  • докори — «докоряй» — 2Тим. 4:2;
  • картання — «картай перед усіма» —1Тим. 5:20;
  • заборону — «забороняй» — 2Тим. 4:2;
  • переконання — «переконуй з терпеливістю та наукою» — 2Тим. 4:2.


Дисциплінування

«...Покарати ми готові всякий непослух...» — 2Кор. 10:6.

Засоби:

  • замітка – «зауважте такого» – 2Сол. 3:14;
  • виключення — «вилучіть з-поміж себе...» — 1Кор. 5:11-13.

Замітка у Церкві передбачена для тих членів, які допустили конкретні прогріхи і не піддаються за­ходам виховання та впорядкування. Термін замітки може бути декілька місяців, протягом якого людина повинна усвідомити свою провину, впокоритись і пока­ятись. Під час перебування на зауваженні вона позбавляється права участі у Вечері Господній і членсь­ких зібраннях. Слово Боже радить таку людину «не мати за неприятеля, але напоумляти, як бра­та...» — 2Сол. З:15.

У випадку покаяння замітка знімається, а у випад­ку непокори — особа підлягає виключенню (Як. 4:6).

Виключення із членів Церкви застосовуєть­ся до тих членів, які вчинили явні гріхи:

  • відпали від віри (1Тим. 5:8; 2 Кор. 6:14-15);
  • вчинили гріх блуду чи перелюбу (Євр. 13:4);
  • захопились єретичними науками (Титу 3:10);
  • за розділення (Рим. 16:17-18);
  • впертість і непокора у час замітки (1Кор. 5:13).


Виключена людина позбувається всіх прав члена Церкви, а також публічної молитви у богослужінні, крім молитви покаяння. Повторне прийняття (відновлення) виключеного у члени Церкви можливе при наявності покаяння та визнання своєї провини перед Церквою (2 Кор. 2:6,11), а також при відповідних змінах у вчинках («принесення достойних плодів покаяння») (Мт 3:8).

Усе це робиться з метою виправлення і з турбо­тою про спасіння його душі.

Ставлення до прогріхів брата

Ми дотримуємося біблійного порядку та послідов­ності:

Коли бачиш брата свого, що грішить гріхом не на смерть... — 1Ін 5:16

  • молися за нього


Коли прогрішиться проти тебе твій брат... — Мт 18:15-17

  • вкажи йому наодинці, якщо не послухає —
  • скажи при свідках, якщо не послухає —
  • скажи Церкві, якщо не послухає —
  • хай буде, «як поганин і митник», з яким не спілкуватись і не вітатись (2Ін 1:10).

Молитва

Ми визнаємо, що молитва — це спосіб звернення до Бога з усіма потребами, подяками та бажаннями (1Тим. 2:1-2).

Молитва — це запашність для Бога (Вих. 30:34-38; Пс. 140:2).

Вона повинна звершуватись:

  • в ім'я Ісуса Христа — Ін 16:23-24; 14:13-14; Еф. 5:20;
  • із вірою — Мр 11:24; Як. 1:6-7;
  • у мирі з усіма — Мр 5:23-25; Мр 11:25-26;
  • по волі Божій — Лк 22-42.


Молитися можна не залежно від обставин, у будь-якому місці та положенні тіла:

  • на колінах — Лк 22:41; Еф. 3:14;
  • стоячи — Ін 11:41;
  • сидячи — Дії 16:24-25;
  • лежачи — 2Цар. 20:2;
  • у безвиході — Йони 2:2; Лк 23:33-34.


На богослужіннях молитви звершуються переважно на колінах (Дії 20:36) і стоячи.

Молитися можна:

  • наодинці (Мт 6:6; Дії 10:9)
  • спільно (Дії 1:14; 4:24),
  • розумом (1Кор. 14:15; Лк 18:41)
  • духом (Рим. 8:26; Лк 10:21).


Особливі молитви звершує священнослу­житель при виконанні ним священнодій:

  • спомин смерті Господньої (Мт 26:26-28);
  • молитва благословіння дітей (Лк 2:28; Мр 10:16);
  • молитва над хворими (Як. 5:14-16).
  • рукопокладання (служителів, нових членів, моло­дої пари);
  • посвячення домів молитви.

Молитва Господня «Отче наш» є зразком молитви, яку Ісус Христос залишив Своїм послідовни­кам (Мт 6:9-13).

Піст

Ми визнаємо, що піст не є засобом покорити Бога, а виявом покори перед Богом (2Хр. 7:14) і засо­бом особистого очищення.

Правдивий піст супроводжується:

  • належним приготуванням — Іс. 58:3-7;
  • читанням Слова Божого — Єр. 36:9-10;
  • молитвою — Дан. 9:3-8;
  • визнанням гріхів — Неєм. 9:1-2; Йони 3:8;
  • наверненням — Йоіля 2:12-13;
  • добровільним утриманням:
    • - від їжі — Йони 3:7; Лк 4:2;
    • - від статевих стосунків — 2Кор. 7:5.

Піст повинен мати конкретну мету — Йони 3:5; Мт 17:21.

Постити можна:

  • індивідуально — Лк 2:37;
  • групами — Мр 2:18;
  • Церквою — Дії 13:1-2;
  • усім народом — Суд. 20:26; Йоіля 1:14.

Матеріальне служіння

Матеріальне служіння є важливою часткою життя християнина, а також його служінням Богові, Церкві, людям.

Мотиви для матеріального служіння:

  • приклад Ісуса Христа (Мр 10:45): усе життя Ісуса Христа відзначалося даванням, і християнин повинен наслідувати це;
  • любов (1Кор. 13:3) і відповідальність (Мт 28:19-20) є основними чинниками в матеріальному служінні
  • бажання прославити Бога (Кол. 3:17) та послу­жити ближнім — це основний мотив давання
  • вдячність Богові — Мт 5:45; Як. 1:17.


Способи матеріального служіння: жертвувати

  • найперше самих себе — 2Кор. 8:5
  • добровільно та щиро — 2Кор. 8:2; 9:5, 11; Лк 21:3-4;
  • пропорційно та систематично — 1Кор. 16:2; 2Кор. 8:12;
  • невимушено та смиренно — Мт 6:1-4; 25:31-46.


Зразки матеріального служіння:

  • як акт поклоніння і служіння Богові — Бут. 4:4; Повт. Зак. 26:1-11; Фил. 4:11-18;
  • як вияв власного зобов'язання перед Богом — Бут. 4:4; Суд. 11:30-31; 1Сам. 1:11.
  • пропорційне давання:
    • десятина — Бут. 14:20;
    • вдовина лепта — усе, що маєш: Мр 12:42-44;
    • згідно з матеріальними статками — 1Кор. 16:2; 2Кор. 8:12;
  • гостинність — Дії 2:46; 9:43; 10:6; 16:34; 18:2; 21:8-16;
  • турбота про власну родину — 1Тим. 5:8;
  • турбота про нужденних — Гал. 2:10; 6:10
  • регулярне «Першого дня в тижні нехай кожен з вас відкладає в себе та збе­рігає, скільки має змоги..." 1Кор. 16:2
  • спільне — «кожен із вас»;
  • приготоване — «нехай відкладає собі та зби­рає»;
  • відповідно до того, «як ведеться кожному».

Якщо ви знайшли на сайті помилку, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Система Orphus