День святого Валентина

Цей день в історії. Хто такий святий Валентин?

У християнському календарі найбільшою подією лютого є свято Стрітення. Але сьогодні наша розповідь про іншу дату - «День святого Валентина», що є дуже популярним святом в сучасній західній культурі. Щоправда, частіше його називають «Днем закоханих». Серед християн є різні думки щодо цієї події – від стриманої байдужості, як і до інших світських свят, до різко негативного ставлення. То ж спробуємо розібратися, звідки взялося це свято, і до чого тут Валентин та кохання?

Результати опитування в нашому Telegram-каналі
Результати опитування в нашому Telegram-каналі: t.me/BaptistVnUa/1662

Як вже зрозуміло з назви, свято має християнське походження. У давні часи церква відзначала дуже багато пам’ятних дат на честь тих чи інших відомих християн. Зокрема, в католицькому календарі у лютому можна знайти день сотника Корнилія та святих Кирила і Мефодія. А православні 12 лютого згадують «трьох святителів» - Василя Великого, Григорія Богослова та Йоана Златоуста. Якщо всі ці особи залишили вагомий слід в історії християнства, то про «святого Валентина» достеменних відомостей немає. Залишилось лише декілька різних легенд, найбільш правдоподібною з яких є така:

Валентином звали пресвітера однієї з християнських церков стародавнього Риму. І жив він за часів імператора Клавдія II, якій замість розвитку науки, освіти або економіки, вирішив зміцнити свою державу внаслідок загарбницьких воєн. (Звучить знайомо для нас сьогодні, чи не так?) Але римляни втомилися від воєн і бажали жити в мирі та спокої. Тоді Клавдій своїм наказом на деякий час заборонив укладання шлюбів в усій імперії. Таким чином він сподівався завербувати більше молодих чоловіків до своїх легіонів.

Пресвітер Валентин не підкорився безглуздому наказу і продовжував таємно вінчати молодят, що приходили до нього. Через деякий час його було викрито та заарештовано. У в’язниці, чекаючи суду кесаря (згадайте апостола Павла), Валентин познайомився з донькою головного наглядача. Він писав та передавав їй короткі записки на клаптиках папірусу. І під впливом Валентина дівчина прийняла християнство. Звісно що пресвітер не відмовився від своїх переконань, отже його було засуджено до смерті. Останню записку для своєї нової знайомої він залишив 14 лютого, у день своєї страти, підписавши її - «люблячий тебе Валентин».

Невідомо, наскільки ця історія правдива, але в церковних літописах згадуються щонайменше троє християн, на ім’я Валентин, що прийняли мученицьку смерть за свою віру. І один із них нібито жив якраз за часів імператора Клавдія II у 260-270 роках нашої ери. В 306-му році імператором Риму став Костянтин, який невдовзі навернувся до Христа і проголосив християнство офіційною релігією імперії. Ось так люди, яких нещодавно принижували та гнобили, раптом отримали дуже шановане положення.

З того часу і християнські свята також стали відзначати вже на «офіційному» державному рівні. Оскільки багато народу ще трималися старих язичницьких свят, що супроводжувалися пияцтвом та розпустою, церква намагалася впровадити якомога більше християнських пам’ятних дат. Таким чином 14 лютого 496 року стали відзначати «День святого мученика Валентина». Його проголосили небесним покровителем шлюбу та сім’ї.

День святого Валентина

Але день Валентина не став особливо популярним у народі, та й взагалі, християнство згодом увійшло в період певного занепаду. Поклоніння Богу в дусі та істині замінили на шанування традицій і обрядів. Церква нещадно переслідувала «єретиків» та благословляла хрестові походи, а відпущення гріхів продавали за гроші (індульгенції).

Нового змісту свято набуло у період розквіту середньовічної культури, зокрема романтичної поезії. На початку 15-го сторіччя в декількох поемах Валентин був згаданий вже як покровитель кохання та закоханих. Серед освіченої та «витонченої» публіки швидко поширилася мода писати 14 лютого романтичні вірші або короткі листи своїм коханим, так звані «валентинки».

Байдуже, що згідно з легендою колись то були послання з християнськими настановами ув’язненого за віру. Початковий зміст свята було повністю спотворено – від вшанування мученика, який віддав своє життя заради непорушності Божої заповіді щодо шлюбу, люди навернулися до оспівування романтичних почуттів та стосунків. Згодом до створення нових звичаїв долучилися продавці квитів та солодощів. Окрім «валентинок», які до речі також почали друкувати в типографіях для масового продажу, треба було демонструвати свої почуття ще й за допомогою подарунків. А потім з’явилися газети, радіо і телебачення з нескінченими потоками реклами та нав’язуванням певних стереотипів.

Слід зауважити, що католицька церква ніколи не підтримувала світські традиції свята. А 1969 року взагалі вилучила Валентина із переліку «святих», оскільки згідно з прийнятими новими правилами його історичність не можна було підтвердити.

То ж чи треба віруючим у наш час відзначати «день закоханих»? Згадаймо слова апостола Івана: «Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога!... Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили» (1 Івана 4:7-9).

Отже, кожного дня виявляймо цю справжню небесну любов, що походить від Самого Бога у наших сім’ях та стосунках із ближніми. Нехай благословить нас у цьому Господь!


Вкажіть своє ставлення до цього свята в нашому Telegram-каналі: t.me/BaptistVnUa/1662