Як відомо, християни різних конфесій святкують таке важливе свято як Різдво Христове у різні календарні дати. Вважають, що «західний» світ (католики, протестанти та деякі православні церкви) відзначає день Різдва 25 грудня, а «східні» християни (інші православні церкви та українські греко-католики) - 7 січня. Цього року і наша церква разом з усім євангельсько-баптистським братством вирішила відзначати Різдво саме 25 грудня. Але чому ж виникла така різниця у традиціях? І яку дату слід вважати правильною?
Одразу скажемо, що коротко відповісти на ці питання неможливо :) Але ця історія дуже цікава і ми спробуємо якнайкраще вам все пояснити. Корінь проблеми полягає у спробах людства вимірювати час. Насправді це досить складна наукова задача. Як відомо з книги Буття, час був створений для нас Богом: «Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками» (Буття 1:14).
Отже, з давніх-давен люди намагалися якось окреслити границі часу, визначаючи початок і кінець дня, складаючи дні в місяці та роки відповідно. Як відомо, древні юдеї та багато інших народів вимірювали час, спостерігаючи за Місяцем (звідси й сама поява такого слова як «місяць»). Коли Місяць на небосхилі проходив усі фази від появи молодика до повного і назад до «згасання», це й вважали календарним місяцем. :) Але інші народи вимірювали час, спостерігаючи за Сонцем, і до того ж бувши язичниками, вважали його втіленням божества. Зокрема, так робили й древні римляни. Точкою відліку сонячного календаря було обрано день весняного рівнодення, коли тривалість дня дорівнювала тривалості ночі. Підрахувавши кількість днів від одного рівнодення до іншого, тодішні астрономи встановили тривалість календарного року в 365 днів. Рік поділили на 12 місяців, а кожен місяць на відповідну кількість днів.
Але згодом вчені помітили, що насправді рік триває трохи довше, і за декілька років «набігає» один додатковий день. Цю проблему вирішили, проголосивши кожен четвертий рік «високосним», що триває довше на добу - 366 днів. Ось такий сонячний календар запровадили в 45-му році до нашої ери по всій римській імперії під час царювання Юлія Цезаря. Тому він і отримав назву «юліанський», а один із місяців було названо на честь самого імператора – Julius латиною («июль» російською). Отже, за часів Ісуса Христа в Ізраїлі одночасно діяв місячний, юдейський календар, та сонячний, «юліанський».
Надалі переважна більшість християн жила та відзначала свої свята саме за юліанським календарем. Зокрема, великими святами тоді вважалися день Воскресіння Христа (Пасха) та день Богоявлення – хрещення Ісуса, коли «розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!» (Луки 3:22).
Згодом римська імперія розділилася на західну та східну. А в IV сторіччі нашої ери християни «західної» церкви вирішили окремо святкувати день народження Ісуса Христа, вважаючи саме цю подію справжнім Богоявленням – коли Бог прийшов у цей світ у людському тілі. Оскільки точна дата була невідома, її призначили на 25 грудня, додавши 9 місяців до дня Благовіщення – ще одного християнського свята, яке відзначали у березні на честь події, коли ангел сповістив Марії: «…в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида» (Луки 1:31-32).
Трохи згодом християни «східної» церкви також погодилися відзначати свято Різдва Христового 25 грудня, про що й було проголошено 431 року на Всесвітньому соборі в Ефесі.
Певний час все було добре, але ж це ще не кінець нашої історії… :) Раптом вчені знову виявили маленьку неточність при підрахунку тривалості календарного року. Всього лише декілька хвилин, але ж за 128 років ці хвилини додавали один «зайвий» день у календар. Щоб виправити цю помилку, були розроблені нові правила визначення «високосних» років. Новий календар був впроваджений за вказівкою очільника католицької церкви папи Григорія XIII, отже став називатися «григоріанським». Щоб виправити помилки у підрахунку днів, що накопичилися за сотні років використання «юліанського» календаря, у жовтні 582 року поточну дату «перенесли» одразу на 10 днів уперед. Тобто після 4 жовтня 1582 року наступило одразу 15-те :)
Ось так і почалися всі розбіжності у святкових датах. «Західний» світ погодився з новим григоріанським календарем, оскільки він був більш точним. Але деякі «східні» церкви та країни, зокрема й Росія, відмовилися від переходу, оскільки це змінювало усталені традиції й дати всіх церковних свят.
Головною перешкодою при цьому стала зміна дати святкування Воскресіння Ісуса Христа. Ця подія безпосередньо пов’язана з юдейською Пасхою, що відзначається за місячним календарем. «Східні» християни вважали, що григоріанський календар суттєво порушує біблійну традицію, оскільки згідно з ним, в деякі роки християнська Пасха святкувалася раніше юдейської.
Григоріанський календар згодом став міжнародним, яким всі ми користуємося нині у щоденному житті. Згідно з ним ми з вами відсвяткували Різдво 25 грудня, як і більшість людей у світі. Але згідно «юліанського» календаря 25 грудня наступає лише через два тижні – тобто 7 січня за григоріанським. Тоді Різдво святкують християни «східної» традиції в України, Росії, Сербії, Грузії та деяких інших країнах.
Цього року через трагічні події в нашій країні багато що змінюється. Зокрема, почалася дискусія щодо святкування всіх релігійних свят згідно «західної», а не «російської» традиції. Як там воно буде – побачимо…
Але ми з сьогоднішньої історії можемо зробити для себе такий висновок, що Бог створив час і дав кожному з нас дуже обмежений його відрізок на цій землі. Отже, згадаємо заклик Мойсея - «навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!» (Пс.89:12). І будемо пам’ятати, що духовний зміст Різдва набагато важливіший за «правильну» дату його святкування!