У вересні в церквах нашого братства та багатьох інших євангельських конфесій відзначають День подяки або Свято Жнив. На урочистих богослужіннях у цей день віруючі дякують Богові за зібраний врожай, рясні благословення та щоденну турботу. Ця добра традиція заснована на старозавітній заповіді Господа ізраїльському народові: «Будеш дотримувати… свято жнив первоплоду праці твоєї, що сієш на полі. І свято збирання при закінченні року, коли ти збираєш з поля працю свою» (книга Вихід 23:15-16).
Проте в Сполучених Штатах Америки День подяки (Thanksgiving Day) як загальнонаціональне свято відзначають в останній четвер листопада (цього року 24 числа). Вважається, що історія появи саме такої дати починається з далекого 1621 року, коли День подяки відсвяткували християни-переселенці, які прибули до берегів Америки з Англії. Тоді чимало європейців шукали кращої долі на іншому, нещодавно відкритому континенті. Зокрема це зробили кілька десятків християн однієї з протестантських общин, які на батьківщині зазнавали переслідувань від «традиційної» англіканської церкви. Позичивши великі кошти, які вони потім мали б відробити на американських плантаціях, сім’ї вірян разом з іншими мандрівниками вирушили в довгу та небезпечну подорож через океан.
Зустрівшись із негодою та штормами, 21 листопада 1620 року корабель таки дістався берегів Америки, але зовсім в іншому місці аніж планувалося. Переселенці разом із командою вирішили зимувати там, куди їх привело Боже провидіння, а також спробувати заснувати тут нове поселення. Проте країна зустріла прибульців дуже суворо. Місцеві мешканці – індіанці – були налаштовані вороже, а клімат – надто холодний. Запасів їжі на кораблі не вистачало, і протягом зими від виснаження та хвороб майже половина зі ста переселенців загинули. Ті, що вижили, весною почали обробляти землю, садити городи, будувати доми. Вдалося нарешті порозумітися з індіанцями. Вони показали новоприбулим, які місцеві культури краще вирощувати, де і як полювати та рибалити.
За рік, згадуючи день свого прибуття до Америки, голова нового поселення Вільям Бредфорд запропонував відзначити його як день подяки Богові, влаштувавши урочисте загальне богослужіння. Тепер переселенці вже не боялися зимових холодів, адже мали нові будинки та великий запас продуктів завдяки рясному врожаю. Нова колонія згодом виросла у велике місто Плімут та стала ще одним центром заселення Америки європейцями. Оскільки правила і порядки в поселенні були християнськими, святкування Дня подяки стало щорічною традицією для всіх його мешканців, а згодом і для всіх американців.
У 1789 році перший президент США Джордж Вашингтон проголосив цей день національним святом. А 1863 року це саме ще раз зробив Авраам Лінкольн, закликаючи американський народ в молитві просити Бога про об’єднання країни та закінчення кривавої громадянської війни.
За традицією День подяки зустрічають у родинному колі за святковим столом, головним блюдом на якому має бути запечена індичка, а також страви з гарбуза та картоплі – саме те, що вирощували та їли перші переселенці. Перед початком вечері голова сім’ї в молитві має подякувати Богові за всі Його добродійства протягом минулого року.
А ось що говорять про духовний зміст свята американські богослови: «Християни-переселенці, згадуючи роковини свого прибуття до Америки, могли б влаштувати День скорботи і трауру за своїми загиблими родичами та друзями. І це було б зрозуміло з огляду на те, скільки негараздів та важких втрат їм довелося пережити. Але попри те, вони вирішили найперше загадати все добре, що отримали від Бога – збереження власних життів, рясний врожай та нову домівку. Залишивши тим самим гарний приклад наступним поколінням християн – зберігати надію на Господа у всіх випробуваннях та бути вдячними Отцю Небесному за Його ласку».
Українські віруючі намагаються зробити традицію святкування Дня подяки популярною у суспільстві. Зокрема, під час пам’ятних заходів на честь 500-річчя Реформації, за ініціативи євангельських церков у вересні 2017 року був уперше відзначений Всеукраїнський день подяки. Сотні тисяч християн тоді зібралися на головний вулиці Києва – Хрещатику. Серед інших гостей перед присутніми виступив і Нік Вуйчич - відомий благовісник, що народився без рук та ніг. Він закликав українців бути вдячними Господу за подароване життя та можливості.
Який урок дає нам цей день в історії? Гадаю, ви вже й самі це зрозуміли: у сьогоднішніх важких випробуваннях необхідно зберігати довіру Господу, невпинно просити Його про допомогу нашому народові та закінчення жахливої війни. Сподіваємося, що Україна невдовзі урочисто відзначатиме День подяки за подаровану перемогу та визволення. А самі українці будуть частіше дякувати Богові за все що мають з Його ласки – мир, здоров’я та хліб щоденний.